Територія проекту COMUS. КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА ЖОВКВИ: ЖОВКІВСЬКА СИНАГОГА

Жовківська синагога імені короля Яна ІІІ Собєського є однією з відомих пам’яток архітектури світового значення. Вона належить до числа найбільших синагог Європи, вважається одним з найкрасивіших єврейських ренесансних храмів, є видатною пам’яткою оборонного будівництва XVII ст. Зразу після будівництва вона набула популярності у Європі та на Близькому Сході. У ХХ ст. в Ізраїлі архітектор рабин Круґер побудував кілька так званих жовківських синагог. Багато надгробних пам’ятників в Ізраїлі виконані у формі характерного силуету Жовківської синагоги.

Синагога побудована у 1692-1700 роках на місці попередньої дерев’яної синагоги, яка згоріла у великій пожежі міста. Значну допомогу у її будівництві надав власник Жовкви польський король Ян ІІІ Собєський. Собєський дав єврейській общині велику позику грошима, надав значні привілеї та дозвіл брати камінь з королівських каменоломень. Проектував і будував синагогу королівський архітектор Петро Бебер. В подяку за надану допомогу єврейська община назвала синагогу іменем короля-християнина.

Жовківська синагога має високу художню цінність, як дуже красива будівля, що поєднує в собі кращі риси сакральної, громадської і оборонної архітектури пізнього ренесансу та бароко. При її будівництві застосовано ряд нововведень, що задало новомодні напрямки в архітектурі синагог. Зокрема, вперше в єврейських храмах замість чотири- і шестикутних колон головного залу впроваджено незвичні круглі колони з широкими капітелями та багатим декором, які стали «останнім писком» тодішньої моди, а також впроваджено незвичної форми пилоподібні аттики на барокових прибудовах. Після завершення будівництва її попросту не дозволили поштукатурити, щоб своєю красою вона не перевершувала пишні християнські храми Жовкви. Після пожежі 1833 року синагога отримала новий дуже красивий декор інтер'єрів з мармуризованими штукатурками, позолоченою ліпниною та утоншеними розписами стін. Історична художня і наукова цінність Жовківської синагоги збільшується тим, що вона належить до так званої Острозької школи Ренесансу, якою розроблена оригінальна інтерпретація інтер’єру синагог на основі центричного дев’ятидільного плану. Такі споруди будувалися євреями лише на землях Речі Посполитої, подібних немає в християнській і ісламській архітектурі.

Жовківська синагога стала відомою не тільки завдяки своїм архітектурним і мистецьким якостям, а також завдяки видатним представникам історичної єврейської общини Жовкви. Протягом тривалого періоду XVII-XIX ст. Жовква була відомим осередком єврейської філософської думки і книгодрукування у Східній Європі.

Початок традиціям книгодрукування у Жовкві (пізніше вони були перенесені і у Львів) поклав відомий друкар із Амстердама Урі Фебус Га-леві, якого король у 1679 р. запросив до Жовкви. В той час у Речі Посполитій діяли тільки дві єврейські друкарня – у Кракові та у Любліні, які були в занепаді, друкували погано та ще й не давали розвинутися конкурентам. З кінця XVII ст. у Жовкві працювали уже три єврейські друкарні, а у ХІХ ст. – шість.

Початок ортодоксальній філософській традиції у Жовкві поклали другий жовківський рабин Мойше бен Шахне (пом. 1653) та його дружина Сара бат Шломо (пом. 1638), які були відомими мудрецями і філософами, їх могили стали об'єктом поклоніння як святих. Серед відомих у Європі жовківських рабинів XVII ст. був автор методичного і термінологічного посібника до Талмуду Мойзес бен Даніель, більше відомий у Європі, як Жолкев (від назви міста). Єврейська община Жовкви дала історії багатьох крупних діячів науки і культури. Серед них − відомий лікар і філософ Сімха Менахем де-Йона (пом. 1702), придворний ескулап турецького султана і польського короля Яна ІІІ Собєського; цадик, філософ і мудрець Александер Сендер Шорр (пом. 1737), автор ряду релігійно-філософських творів та коментарів до Талмуду, автор широко відомого кодексу ритуального забою тварин «Твуат Шорр», який став настільним посібником для ортодоксальних євреїв цілого світу.

У 1680-1730-х рр. у Жовкві, незважаючи на переслідування панівної ортодоксальної єврейської верхівки, існував сильний осередок саббатаїзму (месіанства), до якого входили кілька відомих філософів-каббалістів та мудреців. Найбільш відомим послідовником саббатаїзму у Жовкві був філософ Мордехай бен Єгуда Лейб Ашкеназі (пом. 1702), який часто спілкувався з королем Яном ІІІ Собєським. В 1695 році він вирушив із Жовкви до Медини в Саудівській Аравії, де навчався у знаменитого каббаліста Абрахама Ровіґо, пізніше подорожував до Палестини. По собі залишив щоденник та великий трактат «Ешель Аврахам», коментар до Зохару, головної книги Каббали. Один з жовківських філософів, рабин і мудрець Хаїм Малах (1650-1715) у 1700 році очолив велику групу близько тисячі послідовників саббатаїзму з цілої Європи, т.зв. «Святу громаду», які подорожували у Палестину. В Єрусалимі «Свята громада» під керівництвом Малаха купила собі землю і побудувала синагогу, вперше за нові часи.

В кінці XVIII – на поч. ХІХ ст. Жовква стала одним з відомих в Австрійській імперії центрів хасидизму, який розвинувся на традиціях переслідуваного саббатаїзму. Саббатаїзм мав також вплив на зародження і розвиток інших прогресивних просвітницьких рухів і течій євреїв Європи. У першій половині ХІХ ст. Жовква стала центром просвітницького руху Хаскала (Просвіта) в Галичині, − найбільш прогресивної форми єврейської асиміляції в культуру християнської Європи. Засновником і наставником єврейського просвітницького руху в Галичині був жовків'янин, один з найвидатніших єврейських філософів Нахман Крохмаль (1785-1840).

У роки Другої світової війни трагічна доля спіткала велику єврейську общину Жовкви та саму синагогу: в червні 1941 року синагогу нацистами було спалено і частково зруйновано, а у 1942-1943 роках майже усе єврейське населення довоєнної Жовкви знищено. У 1955-1956 роках за державні кошти синагогу було частково відбудовано та накрито тимчасовими дахами. Синагога якийсь час використовувалася як склад товарів та будівельних матеріалів. Через відсутність у повоєнній Жовкві єврейської общини вона не використовувалася за первинним призначенням як храм.

В кінці 1990-х років з ініціативи місцевої громадської пам'яткоохоронної організації за узгодженням з місцевими єврейськими організаціями, державними установами та органами влади, синагогу вирішено адаптувати під Центр-музей історії єврейської культури Галичини, як відділ Львівського інституту народознавства Національної Академії Наук України. У 2001-2003 роках за грантові кошти Фонду Світових Пам'яток (Нью Йорк), а у 2009 році за державні кошти синагогу повторно виведено з аварійного стану, зміцнено конструкції, влаштовано новий дах з мідним покриттям над головним залом та розпочато роботи з реставрації фасадів. На даний час реставраційно-відновлювальні роботи на синагозі не проводяться у зв’язку з дефіцитом державного фінансування, відсутністю в Україні інших реальних джерел фінансування її реставрації; здійснюються спроби залучити міжнародні грантові кошти.

Zovkva 1Zovkva 2

 

Михайло Кубай, проектний менеджер COMUS м. Жовква