Зміни до законодавства про охорону культурної спадщини

На підпис Президенту передано ухвалений нещодавно Верховною Радою України Закон «Про внесення змін до Закону України «Про охорону культурної спадщини» щодо визначення поняття «пам’ятка культурної спадщини». 

Законопроект №5678 було підготовлено спільно представниками Міністерства культури України на чолі із заступником міністра Тамарою Мазур та народними депутатами України – членами Комітету з питань культури і духовності Іриною Подоляк, Віктором Єленським, Миколою Княжицьким та Марією Матіос. 

Історія питання
8 червня 2000 року було ухвалено Закон України «Про охорону культурної спадщини». Згідно з його положеннями, об’єкт культурної спадщини набуває статусу пам’ятки культурної спадщини після його занесення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. 
До вирішення питання про включення (не включення) до Державного реєстру нерухомих пам’яток України тих об’єктів, що були включені до списків (переліків) пам’яток історії та культури, відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам’яток історії та культури» (що втратив чинність), для них був передбачений перехідний період:
- вони визнаються пам’ятками, відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» (частина 3 розділу Х «Прикінцеві положення» цього Закону);
- об’єкти республіканського чи місцевого значення вважаються пам’ятками культурної спадщини, відповідно національного чи місцевого значення (частина 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 16 грудня 2004 року).
У судовій практиці виникли випадки, коли суди не зважили на зазначені вище перехідні положення законів і не визнали статус пам’ятки культурної спадщини за низкою об’єктів, включених до списків (переліків) пам’яток історії та культури, відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам’яток історії та культури».

Суть положень закону, переданого на підпис Президенту
1. Закон уточнює визначення поняття «пам’ятка культурної спадщини» і прямо відносить до пам’яток також ті об’єкти культурної спадщини, які взято на державний облік, відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини». 
Ця правка була б зайвою, якби не кілька рішень судів, що змогли витлумачити норми перехідних положень законів з питань охорони культурної спадщини не на користь забезпечення правового статусу пам’ятки за об’єктами культурної спадщини, взятими на облік, відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам’яток історії та культури».
2. Законом також виключається в частині першій статті 13 Закону України «Про охорону культурної спадщини» таке речення:
«Із занесенням до Реєстру на об’єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам’ятки».
Негативною стороною зазначених змін є ускладнення процедур пристосування і ремонту пам’яток культурної спадщини. 
Разом з тим у практиці застосування запровадженого 2004 року поняття «предмет охорони пам’ятки культурної спадщини» (запровадженого саме для спрощення процедур ремонту і пристосування) виникли суттєві зловживання. Так, для зміни чи перебудови пам’ятки забудовники замовляли нові наукові дослідження, якими обмежувався предмет охорони – характерна властивість об'єкта культурної спадщини, що становить його історико-культурну цінність, на підставі якої цей об'єкт визнається пам'яткою. У подальшому всі складові елементи пам’ятки поза межами нового предмету охорони могли змінюватися, замінюватися, перебудовуватися. 
Це положення законопроекту спрямовано, зокрема, і на зупинення негативної правозастосувальної практики, зазначеної вище.

Очікуючи на підписання найближчим часом цього закону, варто зазначити також, що на розгляді у Верховній Раді України перебуває ще низка законопроектів, спрямованих на вдосконалення системи охорони культурної спадщини:
1553 – Проект Закону України про внесення змін до Закону України "Про охорону культурної спадщини" (щодо збереження пам'яток культурної спадщини, внесених до Списку всесвітньої спадщини Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО);
2225а – Проект Закону України про внесення змін до деяких законів України щодо збереження об'єктів культурної спадщини;
5677 – Проект Закону України про внесення змін до деяких законів України щодо посилення відповідальності у сфері охорони культурної спадщини;
5679 – Проект Закону України про внесення змін до деяких законів України щодо заборони розміщення зовнішньої реклами на пам'ятках культурної спадщини;
5679-1 – Проект Закону України про внесення змін до деяких законів України щодо заборони розміщення зовнішньої реклами на пам'ятках національного або місцевого значення та в межах зон охорони цих пам'яток, історичних ареалів населених місць;
6765 – Проект Закону України про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Закону України "Про охорону культурної спадщини";
6769 – Проект Закону України про внесення змін до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" щодо державного нагляду (контролю) у сфері охорони культурної спадщини. 

Віталій Бабенко, заступник керівника секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності, к.е.н.