ДОВІДКА до проекту Закону про внесення змін до Закону України «Про гастрольні заходи в Україні» (щодо особливостей організації та проведення гастрольних заходів в Україні за участі громадян країни-агресора) (реєстр. № 6682 від 11.07.2017 р.)

http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=62230

Законопроектом пропонується встановити низку обмежень та заборон на проведення гастрольних заходів в Україні.

Так, стаття 3 Закону України «Про гастрольні заходи в Україні» розширюється, і передбачає такі нововведення:

-  при проведенні гастрольних заходів не допускаються заклики до пропаганди сепаратизму, комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки;

- не допускається проведення гастрольних заходів, що популяризують або пропагують державу-агресора та її органи влади, представників органів влади держави-агресора та їхні дії, що створюють позитивний образ держави-агресора, виправдовують чи визнають правомірною окупацію території України;

- забороняється проведення гастрольного заходу, учасником якого є особа, внесена до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, оприлюдненого на веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв.

При цьому під учасником гастрольного заходу розуміється фізична особа, яка бере участь у публічному виступі перед глядачами під час гастрольного заходу або бере чи брала участь у його створенні як автор аудіовізуальних творів, сценарію та/або текстів чи діалогів, режисер-постановник, продюсер тощо (зміни до статті 1 Закону України «Про гастрольні заходи в Україні»).

 

Новою статтею 4 Закону запроваджуються особливості організації і проведення гастрольних заходів, учасниками яких є громадяни держави-агресора. Організатор гастрольного заходу має право укласти договір із відповідним гастролером лише у тому випадку, якщо отримає від Служби безпеки України, у відповідь на свій попередній запит, інформацію про відсутність законних підстав для недопущення громадянина держави-агресора до участі у зазначеному гастрольному заході.

У статті 10 встановлюється відповідальність організатора гастрольного заходу за дотримання вимог статей 3 і 4 Закону України «Про гастрольні заходи в Україні» у вигляді штрафу розміром від п'ятдесяти до ста мінімальних заробітних плат (у 2017 році – від 160 тис. грн. до 320 тис. грн.).

 

Загалом, положення законопроекту спрямовані на зміцнення гуманітарної безпеки України, і є логічним продовженням законодавчих кроків до захисту національного інформаційно-культурного простору.

Разом з тим, деякі аспекти законопроекту потребують доопрацювання при його підготовці до розгляду у другому читанні.

1. Частиною 1 статті 4 Закону встановлюється необхідність отримання щоразу організатором гастрольного заходу (якщо учасником такого заходу є громадянин держави-агресора) від Служби безпеки України інформації про наявність або відсутність законних підстав для недопущення громадянина держави-агресора до участі у зазначеному гастрольному заході.

Потребує додаткового дослідження питання, наскільки функція з опрацювання запитів та надання інформації про можливість участі громадян держави-агресора у гастрольних заходах на території України, що  покладається на Службу безпеки України Законом, відповідає функціям, завданням, а головне – ресурсним можливостям Служби безпеки України.

2. У частинах 1 та 5 статті 4 Закону йдеться про наявність або відсутність законних підстав для недопущення громадянина держави-агресора до участі у гастрольному заході.

Варто було би розкрити такі підстави у Законі України «Про гастрольні заходи в Україні». Це дало би змогу встановити чіткі критерії для недопущення громадянина держави-агресора до участі у гастрольному заході на території України, а також послугувати альтернативою відволікання значних людських та фінансових ресурсів Служби безпеки України на опрацювання численних запитів від організаторів гастрольних заходів.

3. Частина 5 статті 4 Закону позбавлена правової визначеності. Так, незрозумілими є наслідки врахування чи неврахування організатором гастрольного заходу тієї обставини, що законні підстави для недопущення громадянина держави-агресора до участі у гастрольному заході можуть з’явитися після надання Службою безпеки України відповіді на запит.

4. Згідно з частиною 2 статті 4 Закону організатор гастрольного заходу має надавати СБУ достовірну інформацію про власні ім’я та прізвище учасника, зазначені у його документі для в’їзду на територію України, а також про використання псевдонімів, належність до творчих колективів, іншу інформацію, яка характеризує його творчу діяльність.

Зі змісту частини незрозуміло, чи ця інформація має бути повною і достовірною, чи може бути неповною, але достовірною. У першому випадку організатор гастрольного заходу, не маючи об’єктивних можливостей виконати вимогу Закону, стикнеться з фінансовою відповідальністю. У другому – необхідність і цінність наданої інформації значно знижується.

5. У частині 1 і 3 статті 4 Закону використовуються строки «30 днів» і «10 днів». Слід уточнити, чи це календарні, чи робочі дні.

6. У законопроекті, поряд з терміном «держава-агресор», яким оперує законодавство України, використовується поняття «країна-агресор» (ч. 5 статті 3, назва, ч.1, 3, 4 статті 4). Термінологію слід уніфікувати.

Узагальнюючий висновок: законопроект може бути прийнятий за основу.

 

Віталій Бабенко,

заступник керівника Секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності,

к.е.н., старший науковий співробітник УЦКД