ДОВІДКА до проекту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання пошукової діяльності (реєстр. № 3804 від 21.01.2016 р.)

http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=57711

Як зазначено у Пояснювальній записці, метою та завданнями законопроекту є «більш чітке врегулювання пошукової діяльності, що в свою чергу сприятиме виявленню невідомих військових поховань і останків, які не поховано, встановленню імен загиблих і зниклих без вісті під час Другої світової війни 1939 - 1945 років, увічненню їх пам’яті, занесенню їх імен та інших відомостей про них до книг Пам’яті і відповідних інформаційних систем».

В цілому, підтримуючи ідею належного врегулювання на законодавчому рівні питань, пов’язаних з організацією та здійсненням відповідної пошукової діяльності, варто зазначити наступне.

Згідно з Законом України «Про охорону культурної спадщини», культурна спадщина – це сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об'єктів культурної спадщини.

Об'єкт культурної спадщини – визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Серед видів об'єктів культурної спадщини виокремлюють історичні – будинки, споруди, їх комплекси (ансамблі), окремі поховання та некрополі, місця масових поховань померлих та померлих (загиблих) військовослужбовців (у тому числі іноземців), які загинули у війнах, внаслідок депортації та політичних репресій на території України, місця бойових дій, місця загибелі бойових кораблів, морських та річкових суден, у тому числі із  залишками бойової техніки, озброєння, амуніції тощо, визначні місця, пов'язані з важливими історичними подіями, з життям та діяльністю відомих осіб, культурою та побутом народів.

Виявлення об'єкта культурної спадщини – сукупність науково-дослідних, пошукових заходів з метою визначення наявності та культурної цінності об'єкта культурної спадщини.

З огляду на зазначене, пошукова діяльність, спрямована на виявлення місць невідомих військових поховань та непохованих останків жертв воєн і політичних репресій, має входити до сфери регулювання Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Водночас треба зауважити, що Закон України «Про охорону культурної спадщини» спрямований на охорону нерухомих об’єктів культурної спадщини, а також пов’язаних з ними рухомих предметів.

Нерухомий об'єкт культурної спадщини - об'єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності.

Рухомі предмети, пов'язані з нерухомими об'єктами культурної спадщини, – елементи, групи елементів об'єкта культурної спадщини, що можуть бути відокремлені від нього, але складають з ним єдину цілісність, і відокремлення яких призведе до втрати археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, архітектурної, мистецької, наукової або культурної цінності об'єкта.

Згідно з статтею 22 Закону України «Про охорону культурної спадщини», пам'ятки, їхні частини, пов'язане з ними рухоме та нерухоме майно забороняється зносити, змінювати, замінювати, переміщувати (переносити) на інші місця. Переміщення (перенесення) пам'ятки на інше місце допускається як виняток у випадках,  коли неможливо зберегти пам'ятку на місці, за умови проведення комплексу наукових досліджень з вивчення та фіксації пам'ятки (обміри, фотофіксація тощо).

Натомість законопроектом передбачається, що пошукова діяльність – це робота з виявлення місць невідомих поховань та непохованих останків жертв воєн і політичних репресій, вилучення, ідентифікація та перепоховання останків.

Отже, питання виявлення, державного обліку, впорядкування, збереження та утримання поховань осіб, які загинули внаслідок воєн, депортацій та політичних репресій, увічнення їхньої пам’яті, не можуть бути врегульованими лише пам’яткоохоронним законодавством. Вочевидь, є необхідність у розробці окремого Закону про пошукову діяльність.

Законопроектом передбачено також внесення змін до Закону України «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років», якими розкривається зміст пошукової роботи (нова стаття 31).

Законодавче регулювання пошукової діяльності, напевно, мало б охоплювати не лише місця невідомих поховань та непохованих останків жертв Другої світової війни 1939-1945 років, але й місця поховань жертв депортацій та політичних репресій, а також борців за незалежність України у XX столітті, як того вимагає Закон України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті». Слід наголосити також і на необхідності пошукової діяльності у місцях бойових дій та загибелі військовослужбовців Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів, які брали участь в Антитерористичній операції.

Узагальнюючий висновок: законопроект потребує доопрацювання.

Віталій Бабенко,

заступник керівника Секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності,

к.е.н., старший науковий співробітник УЦКД