Культурна практика

О.Буценко: До важливості вивчення та використання міжнародного досвіду

(З планового дослідження УЦКД “Децентралізація сфери культури”)

“Уряд керує в найкращий спосіб, коли керує найменше”

Г.Д. Торо “Громадський непослух”

Наприкінці 80-90-х років ХХ століття загальна європейська тенденція вдосконалення державного врядування та демократизації зумовила процеси децентралізації в різних сферах, зокрема, й у сфері культури. У своїй праці “Теоретичні питання децентралізації в культурній політиці: концепції, цінності та стратегії” (1997)1 Н. Кавашима пропонує розглядати децентралізацію у сфері культури в трьох площинах — культурній, фіскальній/фінансовій та політичній. На думку дослідниці, культурна децентралізація пов'язана з подоланням нерівності в можливості культурного розвитку; фіскальна децентралізація передбачає справедливий та ефективний розподіл та достатність ресурсів, наданих для культурної продукції; політична децентралізація стосується справедливого та ефективного балансу повноважень та відповідальності між різними рівнями прийняття політичних рішень. Як зазначає Кавашима, політична децентралізація здатна створювати “управлінську цінність”, адже наближення процесу прийняття політичних рішень до людей сприяє політичній освіті, розвитку навичок лідерства та формуванню місцевої ідентичності.